Виховання в дітей почуття дружби та товаришування

Туніченко Світлана Григорівна,

                                                                        вчитель початкових класів

                                                                           Кіровської ЗШ І-ІІІ ступенів

                                                                               Маловисківської районної ради

Виховання в учнів почуття дружби та товаришування

(Досвід)

Як поле засівається зерном,

  Так наша нива — розумом, красою і добром.

                                                 А ми покликані ці зерна проростити —

                                                                     В дитячих щирих душах відродити.

Китайський педагог Конфуцій понад 2400 років тому сказав:

     Те, що я чую, я забуваю.

     Те, що я бачу, я пам’ятаю.

     Те, що я роблю, я розумію.

     Ці три прості твердження обґрунтовують необхідність використання нових методів навчання. І якщо змінити ці слова великого педагога, можна сформулювати педагогічне кредо кожного вчителя.

      Те, що я чую, я забуваю.

      Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю.

      Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

       Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

       Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

            Я, Туніченко Світлана Григорівна, працюю вчителем початкових класів. Все те, що  чула, бачила, набувала педагогічної майстерності і досвіду передових педагогів,  зараз передаю своїм маленьким друзям – учням. Учні — мої помічники. Ми разом творимо, разом сумуємо з приводу невдач і разом радіємо успіхам.

Така дісталась вже нам робота,

Є в ній і радість, та є й турбота,

Є вічний пошук, безсонні ночі.

Та гріють душу дитячі очі. Н.П.Уткіна

Одним з основних виховних завдань сучасної школи є:

·        створення оптимального соціально-культурного мікроклімату в колективі, який би сприяв творчому саморозкриттю, саморозвитку;

·        формування у дітей загальнолюдських духовних цінностей та орієнтирів. Серед них - доброта, дружба, любов до ближніх, повага до навколишніх.

   У своїй виховній роботі  поєдную традиційні, нетрадиційні та інтерактивні форми і методи роботи класного керівника. На допомогу приходять досвід відомих вчених: Я.А.Коменського, В.О.Сухомлинського, К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, О.Я.Савченко, С.Русової та багатьох інших.

       Вчити, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але й радісно. Адже на наших очах відбувається справжнє диво: з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, яка мислить, аналізує, доводить свою думку, аргументує.   

    Як класний керівник багато часу приділяю морально-етичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов’язку, відповідальності, культурної поведінки, дружби, товаришування.   Для ефективної співпраці учня і вчителя у своїй роботі використовую на початку дня методи з  програми всебічного розвитку дитини «Крок за кроком» — це «Ранкові зустрічі», щоб створити емоційний, позитивний настрій кожної дитини на подальшу роботу, вибираємо  в колективі  «Особу дня». Це підвищує відповідальність, самовираження, самовдосконалення учнів.

    Значну увагу приділяю формуванню у своїх вихованців комплексу особистісних якостей і рис характеру: чесність, порядність. З цією метою щоденно проводжу бесіди та роз’яснювальну роботу, прагну обговорити кожен маленький чи великий інцидент, що трапляється у класі та спонукаю своїх вихованців до адекватних висновків щодо даної ситуації

      У роботі використовую методи виховної роботи:

·              пояснення («Як би ти вчинив на місці товариша»);

·              розповідь («Допомога людям у біді»);

·              бесіда ( «Колектив починається з мене», «Моя земля – земля моїх батьків», «Добре слово душу зігріває, життя пробуджує», «Великий дім – єдина держава» та інші);

·              доручення (класні – черговий, особа дня, домашні – допомога старшим, меншим);

·               приклад;

·              самооцінка.

Форми виховної роботи:

·               класні години («Я і колектив», «Хочеш мати друга – навчись другом бути», «Чесним треба бути всюди», «Лицарський турнір»);

·              родинні свята («Посвята в козачата», «Тато, мама і я – дружна сім’я»);

·              конкурси малюнків, учнівської творчості («Край, де я живу», «Світ очима дітей», «Учнівська колективна творчість»);

·              колективна творча справа (створення проектів «Я - патріот»,  «Доброта потрібна людям» – 3-4клас);

·              спортивні змагання між класами (конкурс-гра «Здоров’я маємо — не дбаємо…», «Тато, мама, я – спортивна сім'я»).

·              Рольові ігри: «Один до одного», « Підкоритися чи протистояти»;

·              Виховні години різної тематики, тестування.

    Весь цей комплекс форм і методів роботи дає мені змогу виховувати багатогранну, всебічно-розвинену особистість, достойного громадянина України. І я горда за своїх вихованців. Адже мої учні беруть активну участь не тільки в шкільних конкурсах, а й в районних (олімпіадах, спортивних змаганнях) та в сільських заходах

      Протягом чотирьох років навчання в початковій школі я намагалась,  щоб мої учні правильно розуміли поняття «дружба» і «товаришування», виховувала в них бажання бути хорошим товаришем.  Вчила  доброзичливо ставитись до людей, подавати в разі потреби їм допомогу, уважно ставитися до хворих, інвалідів, молодших дітей, відповідати за доручену справу, не підводити свій клас, бути дисциплінованими та слухняними.  Тому мої діти  знають і виконують  правила для учнів, вміють розрізняти хороші і погані вчинки людей, справедливо оцінюють свої дії та дії товаришів. Навчились узгоджувати свої дії з діями товаришів і старших, гратись і працювати в колективі.

     Практика свідчить, що молодші школярі здебільшого правильно розуміють, що таке чесність, дружба, товаришування, сміливість та інші.

     Тож спираючись на власні спостереження, я можу стверджувати, що «дружити» -  для переважної більшості школярів - це означає «допомагати товаришу, не давати його кривдити», «не залишати один одного у біді», «турбуватись не тільки про себе, а й про друга».

    Моя  педагогічна практика говорить про те, що зустрічаються в процесі виховання дітей і труднощі. Підвищена емоційність, збудливість негативно позначається на самовладанні дітей. Для них характерна нестримність бажань, мінливість настрою, схильність підпадати під сторонні впливи (часом негативні). Іноді діти виявляють примхливість, впертість, негативізм, порушують дисципліну. Захопившись новими враженнями, швидко забувають про свої провини; порушають правила поведінки; діють невідповідно до наявних моральних знань. Тому приходиться щоденно стежити за моральною поведінкою школярів, тренувати їх у позитивних вчинках. Крім того, домагатися, щоб діти розуміли, що - добре, а що - погано; засвоїли окремі моральні поняття, навчилися правильно оцінювати вчинки як реальних людей, так і літературних героїв. В наш час стали широко відомими нові психологічні типи дітей, часто їх називають «гіперактивні». Такі діти не можуть повністю підпорядковуватися правилам уроку та загальнолюдським правилам життя у суспільстві. У роботі з такими дітьми варто використовувати інтерактивні технології навчання.

   В цілому мій  клас представляє сформований учнівський колектив. Учні  дуже енергійні, жваві, прагнуть як найшвидше пізнати навколишній світ.

  Стосунки між учнями класу  дружні й доброзичливі, врівноважені. Конфліктні ситуації швидко вирішуються, діти самостійно знаходять порозуміння товаришують між собою.

В класі є лідери:   Власова Каріна, Власова Марина, Похила Катя, Гаценко Богдан. Здійснюється робота з опорою на лідерів, які можуть повести клас, організувати продуктивну роботу, залучити до активного життя в класі всіх учнів.

Пізнавальні особливості учнів класу  високі. У дітей гарно розвинена пам'ять, уява, мислення. У класі є творчі особистості з різними нахилами -- Похила Катя, Дорчі Влада, Пильненький Денис.

Учні класу згуртовані, вони вміють організувати справи із власної ініціативи (конкурси, свята, змагання), також діти не байдужі до загальношкільних справ, добродійних акцій, завжди приймають активну участь. Майже у всіх учнів розвинуте почуття відповідальності.

Учні  активні, люблять і вміють виконувати різні доручення. Упродовж року всіляко підтримувався рівень громадської активності, зацікавленості життям класу, навчанням, що сприяло створенню позитивного мікроклімату в колективі.

     Отже, підводячи підсумок у роботі, я дійшла висновку:  що виховна діяльність класу  як цілісна система складається із співпраці дорослих і учнів  утворює нове інтеграційне ціле , де кожна частина збагачує і доповнює одна одну, сприяє розвитку особистості дитини, формуванню у неї необхідних умінь і навичок колективного і громадського життя, виховуванню почуття справжньої дружби, колективізму, чесності,  щирості у відносинах, відповідальності перед  другом, уміння допомогти у важку хвилину.